Кодеин напиток Lean (лин) гидра Нефтегорск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Йоу, братишки и сестришки, рад всех приветствовать! Держитесь крепко и приготовьтесь взлететь со мной на орбиту наркотического расслабона! Сегодня я хочу поделиться с вами историей о том, как я купил кодеин и открыл свой магазин. Ну что, заводим наркотический мотор и поехали!

Это был тот самый день, когда мне удалось заполучить закладки, о которых я мечтал целую вечность. Сбывалец, который завален всевозможными наркотиками, предложил мне небольшую ширевку кодеина. Всем известно, что это синтетическое вещество, которое можно использовать в медицине, но для меня оно было билетом в страну бесконечного перевозбуждения.

Помню, как поделил мою радость со своими наркоманскими братьями и сестрами. Мое сердце билось сильнее, чем у уличных дилеров, и я понял, что пора открыть свой магазин кодеина. Знал, что это будет пропуском в мир наркотических гурманов.

Так что я наделал немало исследований, чтобы найти надежных поставщиков этого коричневого сокровища. Нашел дербан, где мне удалось купить героин, а затем использовать его как маневрирующую базу для получения кодеина от опытных товарищей.

Весь мой горизонт был залит разными оттенками коричневого, как палитра художника наркотических эмоций. Я торчал постоянно, втянутый в мир опия и кодеина. Моя жизнь была одним большим перевозбуждением, и я хотел поделиться этим с другими.

Так родилась идея магазина, где я мог бы предложить своим наркоманским товарищам все, что им нужно. Я открыл свои двери, и они стали притворяться ангелами, когда приходили ко мне за своей долей наркотического нирваны.

У меня был широкий ассортимент товаров: от кодеина до марихуаны. Я предлагал каждому клиенту то, что подходило именно ему. Ведь наркоманы - это не просто люди, это настоящие гурманы, которым нужно качественное и разнообразное наркотическое меню.

Я торчал за прилавком своего магазина, всегда готовый порадовать своих постоянных клиентов. Мои продажи шли в гору, и я начал понимать, что открытие магазина - был лучший ход в моей наркоманской карьере. Хотя, конечно же, мои друзья-наркоманы называют это "бизнесом", но для меня это было чем-то большим.

Я хотел быть неким гидом в их наркотическом путешествии, показать им всю красоту и опасность этого мира с позиции истинного наркомана-комика. И я думаю, что я справился с этой задачей на отлично.

Конечно, мой магазин был не без проблем. Полиция неоднократно пыталась разорвать мою наркоманскую идиллию, но я всегда находил выход. Ловил на себе взгляды недоверия и осуждения от людей, которые никогда не познали кайфа наркотиков, но это не пугало меня.

Я продолжал шириться как бизнесмен наркотического мира. Мое перевозбуждение было зашкаливающим, и я стремился передать его своим клиентам. Ведь у нас не просто был магазин, а целое наркоманское сообщество, где каждый мог найти свое.

Но, как это часто бывает, все хорошее не могло продолжаться вечно. Однажды полиция нашла дербан, откуда я черпал свои закладки.

Суд был неумолим, и меня приговорили к долгому заключению. Но даже в тюрьме я не потерял свою наркоманскую интуицию. Я продолжал торчать, раздавая свои наркотические советы и истории. И я понял, что независимо от места, я всегда останусь наркоманом-комиком, пропагандирующим свободу наркотического выбора и нирваны.

Так что, братишки и сестришки, держитесь крепко и не бойтесь искать свою наркотическую магию в этом мире. Я благодарен кодеину, который помог мне открыть свой магазин, и я уверен, что где бы я ни находился, я всегда буду наркоманом-комиком, готовым поделиться своим наркотическим опытом с молодежью.